Мері Дейвіс, яка стала однією з небагатьох вцілілих після трагедії «Титаніка», жила понад 75 років після катастрофи, переживши багато історичних моментів. Вона була 28-річною, коли в ніч з 14 на 15 квітня 1912 року загинуло близько 1,513 осіб після того, як корабель зіткнувся з айсбергом під час свого першого рейсу.
«Титанік» затонув всього за дві години після зіткнення, забравши з собою більшість пасажирів, особливо з третього класу. Мері, яка вирушила до Нью-Йорка в пошуках роботи, стала свідком жахливої ночі, коли корабель зник у темряві.
Вона подорожувала в другому класі та ділила каюту з медсестрою Люсі Рідсдейл. Після зіткнення з айсбергом, жінки були сповіщені про небезпеку, але замість того, щоб залишитися спокійними, отримали наказ поспішити на палубу. Мері згаяла час на пошуки рятувальних жилетів, але, зрештою, їй вдалося потрапити до рятувального човна, хоча вона і впала за борт.
Врятована, Мері розповідала про свідчення, які залишилися в пам’яті на все життя, включаючи сцену, коли перший офіцер Мердок вчинив самогубство. Вона була однією з 800 вцілілих, яких підібрало судно «Карпатія» через дві години після катастрофи.
Після еміграції до США, Мері продовжувала розповідати свою історію, відзначаючи пам’ять тих, хто загинув. Вона прожила в Сіракузах, одружилася та мала дітей. Померла у віці 104 років у 1987 році, залишивши по собі незабутні спогади про той фатальний вечір.
Ця історія нагадує про людську витривалість та силу духу, що втілює в собі рекорд тривалості життя вцілілих після катастрофи.
