Нельсон Мандела, колишній в’язень, який став президентом Південної Африки, помер 5 грудня 2013 року у віці 95 років після тривалої хвороби. Він залишив по собі незабутній слід, ставши символом миру та боротьби з расовими утисками.
Мандела провів 27 років, 6 місяців і 6 днів у в’язниці, що стало світовим рекордом за тривалістю ув’язнення майбутнього глави держави. Після звільнення у 1990 році, він вів країну до демократії, поклавши край правлінню білої меншини та забезпечивши право голосу для чорних громадян.
Перший раз Мандела потрапив до в’язниці Роббен-Айленд у 1962 році за незначні політичні правопорушення. Згодом, у 1964 році, його засудили до довічного ув’язнення за саботаж і змову з метою повалення держави. Незважаючи на суворі умови, Мандела залишався доброзичливим і ввічливим, що підтвердив його охоронець Христо Бранд.
У своїй автобіографії «Довга подорож до свободи» Мандела описував самотність і ізоляцію в’язнів, підкреслюючи, що Роббен-Айленд був найсуворішою в’язницею Південної Африки. Після звільнення він закликав до примирення, а не до помсти, ставши президентом Африканського національного конгресу і очоливши нову багатонаціональну демократію.
У 1993 році Мандела і тодішній президент Південної Африки ФВ де Клерк отримали Нобелівську премію миру за свої зусилля в досягненні стабільності в країні. У 1994 році відбулися перші демократичні вибори, на яких Мандела став президентом, проголосивши: «Нехай панує свобода, благослови Африку!»
