Вампіри не просто легенда – це потужний символ. Але сучасний вампір еволюціонував від своїх коренів у Східній Європі. Від образу, що налякав людей, до культури популярності у книгах та фільмах – шлях вампіра вражає.
Історія починається з Великої вампірської епідемії, що тривала з 1725 до 1750 року в східних та південних провінціях Австрійської імперії. Тоді вампіри вважалися причинами хвороб у часи, коли про віруси ще не знали. Серед хвороб, яких боялися, були сказ, що викликав божевільні симптоми.
Люди вважали, що вампіри винні у поширенні таких захворювань, як рабіс і пелагра, що мали подібні симптоми до описів вампірів. Ці хвороби викликали чутливість до світла, що стало основою багатьох вампірських міфів.
Під час епідемії міфи про вампірів поширювалися по всій Європі. Люди вірили, що вампіри можуть жити після смерті, і щоб зупинити їх, проводили «вампірські поховання» – методи, які включали спалення чи обезголовлення тіл. Документально зафіксовано близько 30 випадків ексгумації, хоча реальна кількість може сягати кількох сотень.
Аустрійські та німецькі солдати, які боролися з османами, стали свідками масового осквернення могил і повернулися додому з історіями про вампірів. Це призвело до поширення терміна «вампір» у Західній Європі.
З часом, з розвитком науки, ідея вампіра була спростована, але вона вже закріпилася в літературі та кіно. Без Великої вампірської епідемії, можливо, вампіри ніколи не стали б такими популярними, якими вони є сьогодні.
